Анатолій Дімаров (при народженні Анатолій Андроникович
Гарасюта; 17 травня 1922, хутір Гарацьки, Полтавська область — 29 червня 2014,
Київ, Україна) — український письменник.
Дімаров є автором збірок оповідань та новел «На волинській
землі», «Волинські легенди», «Через місточок» (1957), «Жінка з дитиною»,
«Зінське щеня» (1969) тощо. Перші романи та повісті Дімарова з'явилися
наприкінці 1950-их років, зокрема він видав такі романи та повісті як «Дві
Марії» (1951), «Його сім'я» (1956), «Син капітана» (1958), «Ідол» (1961), «І
будуть люди» (1964, 1966, 1968), «Біль і гнів» (1974, 1980), «Постріли Уляни
Кашук» (1978), «Сільські історії» (1987), «Містечкові історії» (1987), «Боги на
продаж. Міські історії» (1988) тощо. Окрім дорослої прози, Дімаров також написав
кілька книжок для дітей: «Блакитна дитина», «На коні і під конем», «Про
хлопчика, який не хотів їсти», «Для чого людині серце», «Друга планета»,
«Тирлик» тощо. Загалом творчий доробок письменника становить кілька десятків
томів. За другий том роману «Біль і гнів» (1974, 1980) Дімаров був нагороджений
Шевченківською премією.