Віктор-Марі Гюго (26 лютого 1802, Безансон, Франція — 22 травня 1885, Париж) — французький
письменник, драматург, поет, публіцист, громадський діяч. Член Французької
академії (1841).
Творчість Гюго дуже різноманітна: романи («Бюг Жаргаль» (1820), «Ган Ісландець» (1823), «Останній день засудженого» (1829), «Собор Паризької Богоматері» (1831),«Клод Ге» (1834), «Знедолені» (1845–1862), «Трудівники моря» (1866),«Людина, що сміється» (1869), «Дев'яносто третій рік» (1874), лірична поезія, драми у віршах і прозі, політичні промови в Палаті перів, численні листи.