автором», присвячений творчості відомої української та
буковинської письменниці ,члена Національної спілки
письменників , авторки багатьох поетичних та прозових
збірок , лауреата літературно-мистецької премії ім. В.
Воробкевича , літературної премії ім. Д.Загула,
журналіста та заслуженого працівника культури
Віри Китайгородської, відбувся в стінах читальної зали
філії 20 березня в рамках Тижня молодіжної книги.
На презентації говорили про письменницю, сімейні цінності та кохання,
про підтримку та зраду, про несправедливість та нескореність системі.
Зустріч модерувала завідувач бібліотека В.М. Кугут, яка розповіла про життя та творчість письменниці , її поетичні надбання, громадську та правозахисну діяльність та запросила всіх до розмови про останній автобіографічний роман Віри Микитівни «Обличчям до стіни», який 2018 року став переможцем Всеукраїнського конкурсу «Краща книга України», заснованого Держкомтелерадіо, в номінації «Проза».
Про те , чому цей роман про трагедію однієї сім’ї ,так званий похід у минуле, побачив світ, його глибину та актуальність, свої враження від його прочитання та про власні співпереживання розповіла присутнім Світлана Дмитрівна Кирилюк.
З надзвичайною емоційністю поділилась своїми враженнями від прочитаної книги Валентина Андріївна Чолкан , професійно, з великою акторською майстерністю презентувавши твір як роман-епопею, роман-епоху, створеного на подіях життя авторки, її родини, оточення і всього народу у межах кількох суспільних формацій – уламках імперії, перебудови, незалежності, революцій, майданів, війни . Науковець з хвилюванням зачитала уривки із книги, що найбільше вразили, заспівала ті пісні, співані-переспівані в кельменецькому краї та згадані в романі автором.
Долучився до обговорення і поет Іван Киселиця, який згадав про свої перші опубліковані поетичні "початки" в газеті "Буковинське віче", якою керувала Віра Китайгородська, її роль в становленні його як поета та запропонував молоді свою поезію.
Сама письменниця розповіла як почала писати книжку та чому все ж таки вирішила її оприлюднити:"Коли прийщла біда , прокинувшися вранці та опам’ятавшись, я вирішила, що треба щось робити. А що робити? Треба, напевно, щось записувати. Бо це мій єдиний порятунок, те, що я можу робити, бо іншого не можу..", " Не думала, що ця книга побачить світ , писала просто, аби не забути, щоб воно не загубилося… Це дуже інтимні та відверті тексти. І, коли ти пишеш щось для себе і для своїх, ти не боїшся називати кожного своїм іменем
На завершення презентації письменниця подарувала бібліотеці свої книги, молодь привітала авторку та гостей заходу квітами, щиро подякувавши за цікаву зустріч.
Немає коментарів:
Дописати коментар