Ювілейна виставка "Микола Руденко . Поет, правозахисник і філософ з Луганщини" до 100-річчя від дня народження Миколи Даниловича Руденка (1920 -2004), українського письменника-фантаста, поета, філософа, громадського діяча, засновника української Гельсінської групи, Героя України, лауреата Шевченківської премії.

З нагоди 100-річчя від дня народження видатного письменника, філософа та громадського діяча Миколи Руденка відділ абонемента ФОЮ   презентує користувачам ювілейну виставку «МИКОЛА РУДЕНКО. ПОЕТ, ПРАВОЗАХИСНИК І ФІЛОСОФ З ЛУГАНЩИНИ».

Микола Данилович Руденко (19 грудня 1920, с. Юр'ївка, нині Лутугинський район — 1 квітня 2004, Київ) — український письменник, автор поетичних і прозових творів «З походу» (1947), «Вітер в обличчя» (1955), «Остання шабля» (1959), «Орлова балка» (1970); фантастичних романів «Чарівний бумеранг» (1966), «Слідами космічної катастрофи» (1962); поеми «Хрест» (1976), книг «Найбільше диво — життя. Спогади» (1998), «Енергія прогресу. Нариси з фізичної економії» (1998).

Був учасником радянсько-німецької війни, під час якої був важко поранений.

Після виходу збірки віршів «З походу» (1947) Микола Руденко був прийнятий до Спілки письменників України. Працював відповідальним секретарем видавництва «Радянський письменник», редактором журналу «Дніпро», секретарем парткому СПУ.  В 1949 р. — під час сталінської кампанії проти «космополітів» відмовився негативно характеризувати єврейських письменників, яких вимагали виключити зі СПУ.

В 1974 р.  Микола Руденко був виключений з КПРС за критику марксизму та правозахисну діяльність, а в 1975 — виключений зі СПУ. В 1975 письменника і громадського діяча було заарештовано за «антирадянську пропаганду», але з нагоди 30-ї річниці перемоги у німецько-радянській війні амністований як учасник війни.

Був одним із трьох першозасновників і першим головою Української Гельсінської Групи, про створення якої М.Руденко оголосив  9 листопада 1976 р.  на квартирі А. Д. Сахарова в Москві на прес-конференції для іноземних журналістів.

1 липня 1977 р. Руденка засудили до 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання за так звану «антирадянську агітацію і пропаганду». Твори Руденка були кваліфіковані як «наклеп на радянську владу». Рішенням Головліту (1978) всі його твори були вилучені з продажу та з бібліотек СРСР.

В 1987 — 1988 р. письменник був позбавлений  громадянства СРСР та емігрував за кордон.

В 1990 р. М.Руденко  повернувся в Україну. Він був відновлений у громадянстві та реабілітований. 1993 — за роман «Орлова балка» йому присуджено Державну премію України імені Тараса Шевченка в галузі літератури. 1998 — вийшли книги «Найбільше диво — життя. Спогади» та «Енергія прогресу. Нариси з фізичної економії».

Помер 1 квітня 2004 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Виставка пропонує широкому колу користувачів познайомитись з Миколою Руденком, його творами, маловідомими сторінками його життя і діяльності, літературно-критичними матеріалами.