Сер Вальтер Скотт (15 серпня 1771, Единбург — 21 вересня 1832, Ебботсфорд, похований у Драйбурзі) — всесвітньо відомий шотландський письменник, поет, історик, збирач старожитностей, адвокат. Для шотландців він більше ніж письменник. Він вважається основоположником жанру історичного роману та мав великий вплив на європейський романтизм.
Романи Скотта
поділяються на дві основні групи. Перша присвячена недалекому минулому
Шотландії, періоду громадянської війни: від пуританської революції XVI ст. до
розгрому гірських кланів в середині XVIII, —
«Веверлі», «Гай Маннерінг» (1815), «Единбурзька в'язниця» (1818),
«Шотландські пуритани» (1816), «Ламермурська наречена» (1819), «Роб Рой»
(1817), «Монастир» (1820), «Абат» (1820), «Води св. Ронана» (1823), «Антиквар»
1816).
Друга основна група романів Скотта присвячена минулому Англії і континентальних країн, переважно середнім вікам і XVI ст. - «Айвенго» (1819), «Квентін Дорвард» (1823), «Кенілворт», (1821), «Ганна Геєрштейнська»
(1829). Саме тут Скотт особливо розгортає своє виняткове чуття минулих
епох.
Кожен його роман заснований на певній концепції історичного
процесу. Оцінюючи Скотта, треба пам'ятати, що його романи взагалі передували
роботам багатьох істориків того часу.
Немає коментарів:
Дописати коментар