Ювілейна виставка «Народе мій, до тебе я ще верну…» (До 85-річчя від дня народження Василя Семеновича Стуса (1938 – 1985), українського поета, перекладача)

Василь Семенович Стус, псевдо Василь Петрик (6 січня 1938, село Рахнівка, Гайсинський район, Вінницька область Українська РСР, СРСР — 4 вересня 1985, табір ВС-389/36-1 (Перм-36), біля села Кучино, Пермський край, РРФСР, СРСР) — український поет-шістдесятник, перекладач, публіцист, прозаїк, мислитель, літературознавець, літературний критик, правозахисник, політв'язень СРСР, дисидент, член Української Гельсінської групи, борець за незалежність України у XX столітті. Один із найактивніших представників українського дисидентського руху. Учасник акції протесту в київському кінотеатрі «Україна» в 1965 році. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1991, посмертно), Герой України (2005, посмертно).

Манера письма Василя Стуса гармонійно поєднала українську традицію із найкращими зразками світової, особливо європейської, спадщини.  Поезія Василя Стуса характеризується ліричністю, мелодійністю, її основу становить усвідомлення внутрішньої свободи, готовності до боротьби за кращу долю народу і України. Проте поступово домінуючими в творах поета стали песимістичні настрої, зневіра, породжені "соціалістичною" дійсністю. Після смерті поета в Україні видано збірки "Дорога болю" (1990), "Поезії" (1990), "Вікна в позапростір" (1992), "Золота красуня" (Київ, 1992), "І край мене почує" (Київ, 1992), "Феномен доби", написано у 1970-1971 рр. (Київ, 1993), Твори в шести томах, дев'яти книгах (Львів, 1994-1995; ред. Д. Стус і М.Коцюбинська) та спогади "Не відлюбив свою тривогу ранню…".

До 85-річчя від дня народження поета-шестдесятника у відділі абонемента ФОЮ ЧОУНБ ім. М. Івасюка розгорнуто книжкову виставку «Народе мій, до тебе я ще верну…». Виставка пропонує поетичні збірки, переклади та літературознавчі дослідження Василя Стуса, спогади сучасників, літературно-критичні та біографічні матеріали, які допомагають осмислити творчий доробок та громадянський подвиг поета.