ВЕЧІР ПАМ’ЯТІ «ВІРШІ – ЄДИНЕ, ЩО ЗАЛИШИТЬСЯ ПІСЛЯ НАС…» (ДО ВСЕСВІТЬНОГО ДНЯ ПОЕЗІЇ)

Всесвітній день поезії відзначається щороку 21 березня з метою підтримки поетичного самовираження, збереження зникаючих мов та вшанувати поетів.

З цієї нагоди 11 березня у ВОЮ ЧОУНБ ім. М. Івасюка відбувся поетичний вечір «Вірші – єдине, що залишиться після нас», присвячений пам’яті українських поетів, які загинули від рук російських окупантів: Володимира Вакуленка, Вікторії Амеліної, Максима Кривцова.

Старшокласники Чернівецького ліцею № 19 ім. О. Кобилянської (вчителька Світлана Василівна Бойко) та Чернівецького ліцею №3 медичного профілю (заступниця директора з навчально-виховної роботи Христина Олегівна Малько, соціальна педагогиня – Оксана Степанівна Червонна) хвилиною мовчання вшанували літераторів, які загинули за час війни росії проти України.

Володимир Вакуленко (1 липня 1972 — між 24 березня та 12 травня 2022) — український громадський діяч, прозаїк, поет, перекладач, редактор Вікіпедії та нумізмат; автор тринадцяти книг для дітей і дорослих, серед яких «Я перетворююсь… Щоденник окупації. Вибрані вірші»; учасник Революції Гідності, волонтер; кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2024, посмертно), лауреат літературних премій, Герой України (2025, посмертно). За свою проукраїнську позицію був викрадений і закатований російськими окупантами.

Вікторія Амеліна (1 січня 1986— 1 липня 2023) — українська письменниця, авторка роману «Дім для Дома», дитячої книги «Е-е-есторії екскаватора Еки»,  посмертної збірки віршів «Свідчення»; кавалерка ордена «За заслуги» III ступеня (2024, посмертно), лауреатка премії Конрада. Багато часу приділяла документуванню воєнних злочинів, дослідженню війни. Саме Вікторія Амеліна знайшла захований в саду щоденник закатованого росіянами Володимира Вакуленка в с. Капитолівка і написала передмову до його видання. 27 червня 2023 року Вікторія перебувала у Краматорську разом із делегацією колумбійських журналістів та письменників. Під час вечері в ресторані у центрі міста отримала поранення внаслідок ракетного удару по цій будівлі, завданого росіянами, та  померла від отриманих ран 1 серпня в день народження Володимира Вакуленка.

Максим  Кривцов (позивний «Далі»; 22 січня 1990 — 7 січня 2024) — український поет, фотограф, громадський діяч, учасник Революції Гідності, молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни; автор збірки поезій «Вірші з бійниці»; кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2024, посмертно), Герой України (2025, посмертно). 7 січня 2024 року Максим загинув під час бойових дій на Харківщині разом зі своїм котом, якому присвятив вірш.

Завідувачка ВОЮ Ірина Хліповська розповіла ліцеїстам про життєвий та творчий шлях поетів. Особлива увага була привернута до проукраїнської позиції авторів, які до кінця виконали свій патріотичний обов’язок. 

Під час презентації учні мали можливість почути вірші у виконанні авторів Вікторії Амеліної та Максима Кривцова та почути «Колискову» Володимира Вакуленка, виконану гуртом Жоржини.

Почесна гостя заходу, відома буковинська письменниця, поетка, літературознавиця, видавчиня,  волонтерка Христя Венгринюк поділилася теплими спогадами про поетів, з якими була особиста знайома, та познайомила молодь з книгами загиблих авторів, які зберігаються в її домашній бібліотеці. Перед старшокласниками постали образи не тільки талановитих літераторів, а живих людей з їх мріями, уподобаннями, сумнівами і надіями. Іноді на очі наверталися сльози, а іноді якісь епізоди з життя викликали посмішку. Звісно,  було багато віршів: дорослих, дитячих, щемливих, пророчих, філософських, патріотичних, веселих, добрих.

На завершення заходу Христя Венгринюк наголосила, що ми маємо пам’ятати тих, завдяки кому ми можемо говорити і читати рідною мовою, та по змозі допомагати  нашим захисникам.

Технічний супровід та фото Аліни Оніщенко