Борис Олійник народився 22 жовтня 1935 року на Полтавщині. З 1958 року працював у газеті "Молодь України", журналах "Ранок", "Дніпро" і "Вітчизна" на посадах від кореспондента до головного редактора. З 1971 по 1974 рік — заступник голови правління Спілки письменників України. З 1976 по 1991 рік — Секретар Спілки письменників України та СРСР.
Б. Олійник є автором понад 40 книг поезії, статей та есе,
які перекладені російською, чеською, словацькою, польською, сербською,
румунською, італійською та іншими мовами. Найвідомішими вважаються збірки
"Вибір" (1965), "Коло" (1968), "Стою на землі"
(1973), "Заклинання вогню" (1978), "Сива ластівка" (1979),
"У дзеркалі слова" (1981), "Поворотний круг" (1989),
"Таємна вечеря" (2000), поема "Сім" (1988).
Поет займався активною державною і громадською діяльністю. У
травні—червні 1986 року одним з перших побував у Зоні відчуження, звідки вів
репортажі на Центральному телебаченню СРСР і України. Обирався депутатом
Верховних Рад СРСР (1989—1991), Верховної Ради УРСР 10, 11 скликань
(1980—1991), Верховної Ради України 1—4 скликань
(1992–2006).
Борис Олійник все життя був переконаним комуністом. Але він
єдиний з-поміж депутатів-комуністів підтримав Помаранчеву революцію. Після
голосування за призначення Юлії Тимошенко прем'єр-міністром України в 2005 році
виключений з КПУ.
З 1996 по 2006 рік Б.Олійник займав посаду віце-президента
Парламентської Асамблеї Ради Європи. Був дійсним членом Національної академії
наук України (з 1990 року), з 2010 року — Головою комітету з Національної
премії України ім. Т. Г. Шевченка.
Поет є лауреатом Державної премії СРСР (1975 рік), Державної
премії України ім. Т. Г. Шевченка (1983 рік), багатьох інших премій і нагород.
В 2005 р. Борис Олійник отримав звання Героя України. В 2012 р. автор висувався
на здобуття Нобелівської премії.
Помер Борис Олійник 30 квітня 2017 р. після тяжкої хвороби.
Більше про особистість поета ви зможете дізнатись із матеріалів виставки, яка розрахована
на широке коло читачів.
Немає коментарів:
Дописати коментар