Ювілейна виставка «Віктор Гюго: тріумф і трагедія» (До 220-річчявід дня народження французького письменника, драматурга, поета, публіциста і громадського діяча В.Гюго)

До 220-річчя великого французького письменника Віктора Гюго відділ абонемента ФОЮ ЧОУНБ ім. М. Івасюка підготував ювілейну виставку. Виставка презентує широкому колу користувачів твори письменника, його політичні промови і листи. Критичні матеріали.

Віктор-Марі Гюго (26 лютого 1802, Безансон, Франція  — 22 травня 1885, Париж) — французький письменник, драматург, поет, публіцист, громадський діяч. Член Французької академії (1841).

Творчість Гюго дуже різноманітна: романи («Бюг Жаргаль» (1820), «Ган Ісландець»  (1823), «Останній день засудженого» (1829), «Собор Паризької Богоматері» (1831),«Клод Ге» (1834), «Знедолені» (1845–1862), «Трудівники моря» (1866),«Людина, що сміється» (1869), «Дев'яносто третій рік» (1874), лірична поезія, драми у віршах і прозі, політичні промови в Палаті перів, численні листи.

Віктор Гюго зробив значний внесок в оновлення поезії та театру як лідер течії романтизму у французькій літературі. Він також дав змогу багатьом поколінням розвинути думку, що ідеологічна позиція письменника в політичному житті завдяки численним зобов'язанням прирікає його на вигнання.

У поемі «Мазепа», сам про те не здогадуючись, Гюго напророчив незалежне майбутнє України:

Та що ж! цей труп живий, що повзаючи гине

Колись ще буде народом України

Звеличений як князь;

Шулікам і вірлам він дасть свою відплату,

Невкритими гробами вкриє піль багато,

Де кров його лилась.

Страхітна його велич з його мук повстане.

Колись кирею вдягне прадідних гетьманів

У сяєві зіниць;

А як у ній з’явиться – степові народи

Пішлють йому назустріч фанфар хороводи

І падатимуть ниць! (переклад Михайла Рудницького)