Дискусійна гойдалка "Чи вмієш ти любити?"

Другий день Тижня християнської моралі пропонує молоді  годину духовного спілкування «Чи вмієш ти любити?». Пропонуємо долучитись до роздумів.

Всі знають вирази: "Основою шлюбу має бути кохання", "Одружуватись необхідно по любові, а не по розрахунку" тощо.

Коли люди говорять так, вони самі не задумуються, що вони розуміють під словом "любов". Дійсно, слово "любов" занадто мале, занадто універсальне.  Ми кажемо: "Люблю маму", "Люблю борщ". Не кажучи вже про вульгарне вираження "займатися любов'ю".

Щоб зрозуміти, яка вона  справжня любов, чи це можливо до шлюбу, треба звернутися до святих Писань. Ось як визначає любов  апостол Павло: «Любовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится, не бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зла, не радуется неправде, а сорадуется истине; все покрывает, всему верит, всего надеется, все переносит. Любовь никогда не перестает (1 Кор 13, 4–8). Це, звичайно, визначення досконалої любові, але якщо ми думаємо, що така любов можлива до шлюбу між нареченою та нареченим, ми зрозуміємо: ні. До шлюбу, всі ці умови неможливо виконати.

Неможливо любити жертовно людину, яку ви не знвєте досконало, не навчилися її пробачити, не навчилися боротися за любов. І це стане можливим лише через  роки. Любов, взаємна прихильність, симпатія - так. Але Любов - це прекрасне дерево, яке росте з насіння і дає плоди.  Насіння ж не є деревом, а тому первісне відчуття, яке відчувають   юнак та дівчина, також не можна назвати справжньою любов'ю.

Закоханості властиві пристрастні почуття. Закоханому здається , що він не може жити без коханої людини. Дівчина готова різати собі вени через нещасливе кохання.  Здавалося б, справжня любов. Але через певний період виходять заміж, народжують дітей і, заглядаючи в минуле, думають , які ж бо вони були нерозумні, хіба то була любов?

Закоханість  — прекрасна пора, людина літає як на крилах, постійно думає про коханого, йому хочеться бути з ним поряд.

Але окрема тема — інтимна близькість між молодими закоханими до шлюбу.Чи можна вважати такі відносини   допустимими? І як бути з громадянським шлюбом?

Для того, щоб любов  розвивалась, вона обов'язково повинна поєднуватись  з почуттям обов язку  і її має визнати  як Бог, так і суспільство. Власне, шлюб передбачає неодмінне дотримання трьох умов: відчуття взаємної любові і прихильності між чоловіком і жінкою; твердий намір зберегти любов і повагу один до одного в будь-яких життєвих ситуаціях: "В радості і в горі, у здоров'ї та хворобах, у багатстві та бідності, поки смерть не розлучить", донесення шлюбних змін до оточуючих. Якщо хоча б одна умова відсутня – про шлюб це не говорить. Це просто спільне проживання, яке в переважній своїй більшості нікого ні до чого не зобов ‘язує.

Молоді люди часто скаржаться: "Якщо ми нікому не заважаємо, то чому  не дозволено робити те, що ми хочемо?" Проблема тут  полягає в тому, що любов у цьому випадку буде рухатись неправильно і постане перед численними загрозами. Апостол Павло закликає: «Досягти любові (1 Кор. 14: 1). Любов - це умова, до якої потрібно невтомно прагнути. Любов потрібно ще раз підтвердити, вам потрібно боротися за це». І саме відповідальність за іншу людину, почуття обов’язку створює умови для розвитку кохання. Коли Церква попереджає про це, вона керується  не лицемірством, але бажанням попередити молодих людей про небезпеку отримання душевної травми. Церква пропонує молоді абсолютно іншу систему відносин. Православна традиція доручає кожному жити щасливим життям, але для того, щоб зробити щасливим коханого потрібно навчитись не брати, а віддавати іншому частинку свого тепла і серця.. У християнстві любов не споживає, але повертає.

Пропонуємо Вам до перегляду відео для роздумів :