ЮВІЛЕЙНА ВИСТАВКА «Я ВИБРАЛА ДОЛЮ СОБІ САМА…» (ДО 95-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЛІНИ ВАСИЛІВНИ КОСТЕНКО (1930), УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕТКИ-ШІСТДЕСЯТНИЦІ, ПИСЬМЕНИЦІ, ДИСИДЕНТКИ)

До ювілею видатної української поетеси Ліни Костенко ВОЮ підготував книжкову виставку «Я вибрала долю собі сама…». Виставка пропонує широкому колу користувачів поетичні твори Ліни Костенко та роман «Записки українського самашедшого». А викладачам, студентам та учням стануть у пригоді літературно-критичні дослідження та матеріали до біографії письменниці, які теж широко представлені на виставці.

Ліна Василівна Костенко (нар. 19 березня 1930, Ржищів, Київська округа, Українська РСР, СРСР) — українська поетеса-шістдесятниця, письменниця, дисидентка, лауреатка Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), Ордену Почесного легіону (2022).

1967 року разом з Павлом Тичиною та Іваном Драчем номінована на Нобелівську премію з літератури.

У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958), «Мандрівки серця» (1961), «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010). 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним із лідерів продажу серед українських книжок 2011 року. Найвідоміші твори — «Берестечко» і «Маруся Чурай».

Ліна Костенко є почесною професоркою Києво-Могилянської академії, почесною докторкою Львівського й Чернівецького університетів; відмовилася від звання Героя України. У сучасній українській традиції поетеса входить у перелік найвідоміших жінок давньої та сучасної України.