Екологічний майстер-клас «Земноводні: життя на межі двох стихій» (заняття друге). Арт-студія «СТІБok – ми зшиваємо крану».

Екологічні дослідження можуть бути не тільки корисними, а й неймовірно цікавими та веселими. Цю думку підтверджує друге заняття «Земноводні: життя на межі двох стихій», яке відбулося 18 серпня у ВОЮ  ЧОУНБ ім. М. Івасюка у вигляді майстер-класу для юних користувачів бібліотеки та відвідувачів Центру Допомоги Врятованим Чернівці.

Старша наукова співробітниця науково – дослідного експозиційного відділу природи краю Чернівецького обласного краєзнавчого музею Тетяна Никирса розповіла юним дослідникам, яку роль відіграють земноводні в екологічних ланцюжках; які з них занесені до Червоної книги; познайомила з видами амфібій, що живуть на території Буковини. Науковиця за допомогою вікторини «Вірно - невірно» розвіяла міфи, пов’язані з виглядом та способом життя цих загадкових істот.

 

 

ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ «ІСТОРІЯ ЄВРЕЇВ БУКОВИНИ». ЧАСТИНА ДРУГА (В РАМКАХ ЗАГАЛЬНОБІБЛІОТЕЧНОГО ПРОЄКТУ «БІБЛІОТЕКА OPEN AIR»)

У січні 2023 року, відгукуючись на численні прохання користувачів - родин ВПО, працівники ФОЮ ЧОУНБ ім. М. Івасюка організували пізнавально – етнографічну екскурсію в Музей історії і культури євреїв Буковини. Екскурсантів надзвичайно зацікавили культурні традиції, духовні потреби, побут євреїв Буковини. Тому всі висловили одностайне бажання продовжити спілкування з директором музею Миколою Кушніром у форматі публічної бесіди та екскурсії Чернівецьким некрополем.

Отже 28 липня на Єврейському цвинтарі м. Чернівці відбулася друга частина екскурсії, яку пан Микола присвятив традиціям поховання євреїв Буковини. Гості нашого міста дізналися про символіку зображень та надписів на гробівцях та традиції поминання померлих. Надзвичайно цікавою виявилась традиція покладання невеликих камінців на могили в пам’ять про померлих під час виходу євреїв з Єгипту.

Ювілейна виставка «Світоч віри» (до 115-річчя від дня народження Василя Костянтиновича Барки (Очерета) (1908-2003), поета, прозаїка, публіциста українського зарубіжжя)

Василь Барка (справжнє ім'я Василь Костянтинович Очерет, 16 липня 1908, с. Солониця, нині Лубенський район — 11 квітня 2003, Нью-Йорк) — український письменник та перекладач.
Його літературна спадщина, крім рукописів, які з великим трудом вдалось зберегти і перемістити в УВАН в Нью-Йорку, це понад 20 книг поезій, романів, повістей, есеїв, перекладів, літературної критики. В місті Рівному, у видавництві «Діва» в 1998 році з'явилась книга «Портрет», автором якої є письменник Микола Вірний-Француженко. Це велика, солідна праця, в якій подано біографію Василя Барки, перелік його творів та їх оцінку літературознавцями.
Творчості Василя Барки притаманна глибока християнська релігійність, часті посилання на Біблію, над виданням якої він багато працював. Йому завдячуємо мовній редакції, літературному опрацюванню «Об'явлення» («Апокаліпсис») на підставі давньо-грецьких джерел. Це найповніше ілюстроване видання, що з'явилось у 1963 році в Римі. У поезії Василя Барки часто знаходимо біблійні мотиви, які у високомистецькій формі віддзеркалюють події з історії українського народу, зокрема його трагедію під час Великого голоду.

Інтерактивна екскурсія «Магнолія – квітка ери динозаврів». Заняття друге. (Інформаційний екологічний центр)

6 червня Інформаційний екологічний центр при ФОЮ ЧОУНБ ім. М. Івасюка  завітав в Ботанічний сад ЧНУ ім. Ю. Федьковича на другу інтерактивну екскурсію «Магнолія – квітка ери динозаврів».
Цього разу фахівчиня І категорії ботанічного саду ЧНУ Ксенія Коржан нагадала користувачам філії обслуговування юнацтва (родинам ВПО) історію  ботанічного саду та розповіла про види магнолій, які цвітуть влітку, серед них рідкісне тюльпанове дерево та магнолія Обовата (оберненояйцевидна). Тюльпанне дерево отримало свою назву через пахучі квіти жовтогарячого кольору, які зовнішнім виглядом нагадують тюльпани. Воно вражає не лише своєю назвою, а й розмірами. Дерево має дуже розкішну крону, розмір якої іноді буває до 27 метрів. Коли дерево цвіте, складається враження, що на ньому багато-багато тюльпанів. Це, справді, виглядає неперевершено і казково.

Тематична виставка-пропозиція «Подорож у світ науки»

Сучасна наука – це сукупність сотень наук, які досліджують різні сфери дійсності. Ті з них, які вивчають природу, виділили в сферу природничих наук, а ті, що суспільство, називають суспільними. Звідси, фізику, хімію, астрономію, біологію, фізіологію та ін. класифікують як природничі науки, а такі, як історія, соціологія, психологія, політологія, філософія та інших, відносяться до блоку громадських.
Наука і технології займають фундаментальне місце у виробничій системі і в повсякденному житті сучасного суспільства. Людині необхідні наукові знання не тільки для досягнення певних успіхів у навчанні і роботі, але також для розуміння складних процесів глобалізації і постійних змін. Можна констатувати, що сучасне суспільство не може ні існувати, ні функціонувати, ні розвиватися без науки.

Виставка – ознайомлення «Цілує сонце візерунки» - до Всесвітнього дня вишиванки

Всесвітній день вишиванки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Це свято не має постійної дати - щорічно воно відзначається в третій четвер травня. У 2023-му році свято припадає на 18 травня.

Ідею провести свято у 2006 році запропонувала студентка Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк. Спочатку в цей день вишиванки носили всього кілька десятків студентів і викладачів, але через деякий час свято стало всеукраїнським, а потім і всесвітнім. Так і з'явився Всесвітній день вишиванки.

Українська вишиванка - не просто святковий одяг. Споконвіку сорочка, вишита дружиною або мамою, вважалася потужним оберегом від біди: кожен стібок зберігав у собі любов і тепло душі. У кожному регіоні України є свої традиції вишивання і символізм орнаментів, але незмінно лише одне: вишиванка - це частина генетичного коду українця.

День інформації «Підліткове насильство: що робити?» (Школа соціальної адаптації підлітка)

11 травня, відгукуючись на численні прохання батьків, вчителів та старшокласників Чернівецького ліцею № 14, Школа соціальної адаптації підлітка провела третє заняття із статевого виховання молоді.
Цього разу спікери торкнулися правового та морального аспекту статевих відносин. Старший інспектор відділу зв’язків з громадськістю УПП в Чернівецькій області капітан поліції Анна Харена та практична психологиня Чернівецького фахового політехнічного коледжу Наталя Оксіна запропонували до перегляду презентацію про безпечну поведінку в інтернеті, що спонукало до жвавого діалогу між учнями та спеціалістами. Анна Харена розповіла про види насилля, зокрема про новий його вид – сексінг (пересилання особистих фотографій, повідомлень інтимного змісту за допомогою сучасних засобів зв'язку), який може призвести до цькування, шантажу та навіть доведення до суїциду серед підлітків. В разі виникнення подібної ситуації, поліціянтка порадила не боятися звертатися по допомогу до дорослих, котрим довіряєш: батьків, вчителів, психологів, поліції та кіберполіції. Вона наголосила, що нема ситуацій, з яких не було б виходу.

Ювілейна виставка «Художні світи Романа Андріяшика» (до 90-річчя від дня народження Романа Васильовича Андріяшика (1933-2000), українського прозаїка)

Роман Васильович Андріяшик (9 травня 1933 року, с. Королівка Борщівського району Тернопільської області — 2 жовтня 2000 року, Київ) — український письменник, журналіст, лауреат Шевченківської премії (1998, за роман про Юрія Федьковича  "Сторонець").
Ім'я Романа Андріяшика присвоєно Борщівській гімназії Тернопільської області.
 Роман Андріяшик належить до покоління, яке прийшло в літературу в 60-ті роки, в часи великих сподівань. Характерною особливістю творчості письменника є те, що він одразу ж заявив себе як талановитий романіст. Першою його книжкою став роман «Люди зі страху» (1966). ПрозаАндріяшика — анти мону­ментальна. В ній немає ні епохальних подій, ні епохальних героїв, ні ідей-пам’ятників. Суб’єктивне ставлення до дійсності, з чим вийшов письменник уже в першому своєму творі, було принциповим. У своїх творах Роман Андріяшик упритул підійшов до проблеминасильства суспільства над людиною, здійснюваного у різних формах (війни, національне, соціальне рабство тощо), а також до проблеми страху, спричиненого цими негативними явищами. Він показав не лише підневільну людину, а й «мозаїку людського неприй­няття» чужого світу.