Павло
Прокопович Глазовий (30 серпня 1922, Новоскелюватка — 29 жовтня 2004, Київ) —
український поет-гуморист і сатирик. Автор поеми «Слався, Вітчизно моя!», 13
книжок сатири та гумору, 8 книжок для дітей.
У
гумористиці Павла Глазового, в єдності віршованих історій, ситуативних
подробиць, постає широка картина народного життя та його особливості: духовні,
моральні, етичні й побутові...
Про
все це автор веде мову з усмішкою, іронією, часом легким сарказмом. Але ширше й
важливіше — з великим і щирим уболіванням за людину.
Невичерпними джерелами творчості гумориста є скарби живої мови, іскристі перлини народної мудрості. Гумор Павла Прокоповича — доброзичливий, веселодайний. Байкам притаманні дотепність й влучність. Чимало байок та мініатюр мають риси народного анекдоту.
На
тексти його гуморесок композитори (зокрема П.Андрійчук) написали пісні.
Павло
Глазовий є лауреатом премії ім. Остапа Вишні 1988 року за книжку
"Сміхологія", першим лауреатом премії ім. Петра Сагайдачного 1996 р.
та ордену "За заслуги" (1997) за вагомий внесок в українську
літературу та ін..
У
місті Білій Церкві створено Міжнародний благодійний фонд імені Павла Глазового.
До
100-річчя від дня народження українського письменника-гумориста абонемент ФОЮ
підготував ювілейну книжкову виставку, яка пропонує широкому колу користувачів
твори П. Глазового та літературно-критичні матеріали за його творчістю.
Немає коментарів:
Дописати коментар