ЕТНОГРАФІЧНЕ МЕРЕЖИВО «ОБЕРЕГИ РОДУ І НАРОДУ» (ДО ДНЯ МІЖНАЦІОНАЛЬНОЇ ЗЛАГОДИ ТА КУЛЬТУРНОГО РОЗМАЇТТЯ ТА ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ ВИШИВАНКИ)

Етнографічне мереживо «Обереги роду і народу», яке відбулося у ВОЮ ЧОУНБ ім. М. Івасюка 20 травня, об’єднало талановитих представниць трьох регіонів України – Буковини, Луганщини і Криму. На зустріч із старшокласниками Чернівецького ліцею №3 медичного профіля та Чернівецького ліцею №8 ім. Т. Г. Шевченка завітали кураторка етнографічного проєкту «Спадщина» Буковинського центру культури і мистецтва, письменниця Іванна Стеф’юк, директорка Краєзнавчого музею Новоайдарської селищної ради, письменниця Марина Провоторова та голова ГО "Ана Юрт" Ніяра Мамутова. Старшокласники поринули у віртуальну подорож просторами України та дізналися про особливості  вишивок населення цих регіонів.

Марина Провоторова  розповіла про традиції прикрашання одягу вишивкою на Новоайдарщині , які кольори і узори були їй притамані, як вплинули на ці традиції лемки, які були колись примусово переселені на Луганщину. Краєзнавиця запропонувала молоді цікавий  кросворд, після розгадування якого учні дізналися про унікальний головний убір луганських дівчат «твєтку».

Прикрашання одягу та побутових речей вишивкою притамане не тільки українцям, а корінному населенню Криму – кримським татарам. Те, як кримськотатарські жінки розшивали золотими візерунками фески, плаття, покривала, пояси, гаманці продемонструвала Ніяра Мамутова. Особливо цікавою була розповідь дослідниці про значення узорів цієї вишивки, серед яких найпопулярнішим було дерево життя.

Іванна Стеф’юк яскраво змалювала історію буковинської вишитої сорочки, яка у кожного була своя, з унікальним узорами, притаманими тільки цій місцевості або тільки цій сім’ї. Це були і хрестильні сорочки, і сорочки, які відшивались і вишивались нареченими на вінчання, а також сорочки, які старші люди готували собі на похорон.

Вишиванка сьогодні – це традиція, яка зберігає пам'ять та єднає різні куточки України в одне ціле.

Фото Аліни Оніщенко