Інформаційне повідомлення «Обличчя війни. Топ-10 книг про війну»

«Ті, хто читає книги, керують тими, хто дивиться телевізор»...

Напередодні пам ятних Днів жертв Другої Світової війни філія обслуговування юнацтва пропонує читачеві підбірку цікавих художніх творів на тему війни.

Кожен з нас формував своє уявлення про війну з різних джерел.  У кожного покоління свій культурний код.

Але є реперні точки, без яких не обійтися. Тому в сьогоднішній колонці ми спробуємо сформувати базовий «джентльменський набір» (топ-10) книг, які є сенс прочитати. 

1. Лев Толстой, «Війна і мир». Як правило, навіть ті, хто досить розвинений в інтелектуальному відношенні, штурмуючи цю епопею, воліють фрагменти про світ. Напевно, тому, що читати про небо Аустерліца князя Болконського і військові враження П’єра Безухова дуже боляче. «Війна не люб’язність, а найбільш бридка справа в житті», – написав у цій книзі її автор.

2. Михайло Булгаков, «Червона корона». Це не епопея, а дуже коротка розповідь. Його герой обіцяє матері повернути додому брата, який пішов воювати. Брат йде з ескадроном на годину в сусіднє село. А потім повертається: «Поїхав у сіренькому кашкеті, повернувся у червоному. І день скінчився. Став чорний щит, на ньому кольоровий головний убір. Не було волосся, і не було чола. Замість нього був червоний віночок з жовтими зубами – клаптями. Вершник – брат мій, в червоній кудлатій короні, сидів нерухомо на змиленому коні, і якщо б не підтримував його дбайливо правий, можна було б подумати: він їде на парад. Вершник був гордий в сідлі, але він був сліпий і німий. Дві червоні плями з патьоками були там, де годину тому світилися ясні очі…».

3. Еріх Марія Ремарк, «На західному фронті без змін». Погляд німецького солдата часів Першої світової – на життя, на людей, на політиків. «Вони все ще писали статті і виголошували промови, а ми вже бачили лазарети і вмираючих; вони все ще твердили, що немає нічого вище, ніж служіння державі, а ми вже знали, що страх смерті сильніше. Від цього ніхто з нас не став ні бунтівником, ні дезертиром, ні боягузом (вони ж так легко кидалися цими словами): ми любили батьківщину не менше, ніж вони, і жодного разу не здригнулися, йдучи в атаку; але тепер ми дещо зрозуміли, ми немов раптом прозріли. І ми побачили, що від їхнього світу нічого не залишилося. Ми несподівано опинилися в жахливій самоті, і вихід з цієї самотності нам належало знайти самим».

4. Ярослав Гашек, «Пригоди бравого солдата Швейка». Сміх крізь сльози. Меморіальна дошка автора на одному з будинків столичної вулиці Володимирській. І цитата: «У всій Європі люди, ніби худоба, йшли на бійню, куди їх поруч з м’ясниками – імператорами, королями, президентами та іншими владиками і полководцями гнали священнослужителі всіх віросповідань».

5. Борис Васильєв, « А зорі тут тихі». Про жінку на війні – героїчна, не побутова версія. Але не ура-патріотична, а жива. «У війни нежіноче обличчя» – це звідси. Тому що: «Женька раптом кинула гвинтівку і, зігнувшись, пішла за кущі, хитаючись, як п’яна. Упала там на коліна: нудило її, вивертало, і вона, схлипуючи, все когось кликала – маму, чи що… Старшина встав. Коліна ще тремтіли, і ссало під ложечкою, але час втрачати було вже небезпечно. Він не чіпав Комелькову, не кликав, по собі знаючи, що перша рукопашна завжди ламає людину, переступаючи через природний, як життя, закон «не убий».

6. Віктор Некрасов, « В окопах Сталінграда». Книга автора-Киянина – саме так, з великої літери. Людини, яка уміла писати про Місто, як мало хто після Булгакова. «В окопах Сталінграда» – війна без прикрас. Де люди більше не люди, а жива сила, витратний матеріал. Найчастіше без техніки. «Не щастить нашому полку. Яких-небудь нещасних півтора місяця лише воюємо, і ось вже ні людей, ні гармат. По два-три кулемети на батальйон… І зовсім недавно тільки в бій вступили – двадцятого травня, під Терновою, коло Харкова. Прямо з ходу. Необстріляних, що вперше потрапили на фронт, нас перекидали з місця на місце, клали в оборону, знімали, пересували, знову клали в оборону. Це було в період весняного харківського наступу».

7. Анатолій Кузнєцов «Бабин Яр». Без коментарів. Київ. « Голих людей будували невеликими ланцюжками і вели у проріз, прокопаний в обривистій піщаній стіні. Що за нею – не було видно, але звідти мчала стрілянина. Матері особливо копошилися над дітьми, тому час від часу який-небудь німець чи поліцай, розсердившись, вихоплював у матері дитини, підходив до піщаної стіни і, розмахнувшись, жбурляв його через гребінь, як поліно».

8. Данило Гранін, Алесь Адамович « Блокадна книга». З неї запам’яталися не буквально перші публічні озвучені історії про людоїдство та інші моторошні подробиці. А щоденник пітерського інтелігента, в якому написано: «Інтелігенщина! Так, так, чим ми були, тим і залишимося… У нас є ще сором, совість. Це старі, «смішні» інтелігенти створювали велику російську гуманістичну культуру і передумови Великого Жовтня… Я всі сили напружую до того, щоб зберегти у відносинах з людьми запобігливість, м’якість, щоб легше було. У мене немає хліба, але є, поки, слово, бадьоре і добре слово. Воно не замінить хліба… Але як противно, коли інші, не маючи хліба, шпурляють каміння…»

9. Зузак Маркус, «Книжковий злодій». Знову погляд з тієї, німецької сторони фронту, але вже Друга Світова (та, яка географічно ширше Великої Вітчизняної). Щоденник Смерті: «Бомби зглянулися, і незабаром хмари спеклись, а холодні дощові краплі стали попелом. На землю посипалися гарячі сніжинки. Загалом, Хіммель-штрассе зрівняли з землею. Будинки розбризкались з одного боку дороги на інший. Фюрер значуще дивився з поваленого і розбитого портрета на розколотій підлозі. І все ж усміхався – в цій своїй серйозній манері. Він знав таке, чого не знали всі ми. Але я теж знав дещо, чого не знав він. І все це – поки всі спали. Спав Руді Штайнер. Спали Мама і Папа. Фрау Хольцапфель, фрау Диллер. Томмі Мюллер. Всі спали. Всі вмирали».

10. Олександр Розенбаум, «Чорний тюльпан». Пісня, яка варта всіх книг про афганську війну. Яку не можуть слухати спокійно мої старші друзі, які пройшли через те пекло.

«В Шинданде, в Кандагаре и в Баграме

Опять на душу класть тяжелый камень,

Опять нести на Родину героев,

Которым в двадцать лет могилы роют»

Зрозуміло, з будь-якого топ-10 можна зробити топ-100 і топ-1000. .
Філія обслуговування юнацтва   пропонує читачам і інші цікаві твори на дану тематику вже українських авторів.

 Багмут, І. А. Щасливий день суворовця Криничного. Господарі Охотських гір : повісті / І. А. Багмут ; художник М. А. Стороженко. – К. : Веселка, 1980. – 311 с.
 Бедзик, Ю. Д. Дуель : роман ; Капітан і Марта : повість / Ю. Д. Бедзик. – К. : Радянський письменник, 1989. – 427 с. Пригодницька повість “Капітан і Марта” переносить читача на західний кордон нашої країни у перші дні  війни.
 Близнець, В. С. Землянка : повість / В. С. Близнець. – К. : Дніпро, 1995. – 165 с. Повість розповідає про життя матерів і дітей маленького села на Кіровоградщині у перший повоєнний рік після фашистської окупації. Про мужність жителів села у цей нелегкий час і йдеться у цій гостросюжетній повісті.
Василевська, В. Райдуга. Просто любов / В. Василевська. – Львів : Каменяр, 1984. – 280 с. 
Гончар, О. Т. Твори : у 12-ти т. / О. Т. Гончар. – К. : Наукова думка, 2001. - Т. 1. Прапороносці : Трилогія. – 573 с. Трилогія “Прапороносці” складається з книг “Альпи”, “Голубий Дунай” та “Злата Прага”. Це високоталановитий 7 художній твір українського письменника, один з кращих про події Другої Світової війни.
Гуцало, Є. З вогню воскресли. Мертва зона. Біль і гнів : повісті / Є. Гуцало. – К. : Українська видавнича група, 1996. – 432 с. 
Дімаров, А. А. Вибрані твори в двох томах. Т. 2. : Син капітана. Док. На коні й під конем : повісті / А. А. Дімаров. – К. : Дніпро, 1982. - 616 с. У повісті “Син капітана” розповідається про радянських розвідників, їх мужність та винахідливість в роки  війни.  
Довженко, О. Кіноповісті : оповідання / О. Довженко. – К. : Наукова думка, 1986. – 709 с. Відомий український письменник та кінорежисер Олександр Довженко на власні очі бачив безприкладний героїзм воїнів радянської армії, всі жахи війни. Про все пережите і вистраждане на війні розповідають його твори: “Ніч перед боєм”, “Відступник”, “На колючому дроті”, “Тризна”, “Невідомий”, “Мати”, “Хата”, кіносценарій “Повість полум’яних літ” та інші.
Донченко, О. Вчителька : вибрані твори / О. Донченко. – К. : Веселка, 1973. – 182 с. До збірника увійшла повість “Серце беркута” – один з кращих творів української дитячої літератури періоду  війни. В повісті змальовані двоє друзів– український хлопчик з Києва Ігор і казах Акім. Автор розповідає про нездоланну силу українського народу у смертельному поєдинку з підступними фашистським ворогом.
Загребельний, П. А. Дума про невмирущого. Кларнети ніжності : романи / П. А. Загребельний ; передмова М. Ф. Слабошпицького. – К. : Молодь, 1985. – 232 с. – (Шкільна бібліотека). “Дума про невмирущого” – роман про  війну, про тих, хто віддав своє життя за перемогу над фашизмом.
Збанацький, Ю. Ми – не з легенди / Ю. Збанацький. – К. : Радянський письменник, 1973. – 699 с. “Ми – не з легенди” – художній літопис, у якому відображені дійсні події  війни, героїчні будні партизанів та партизанок, що діяли у загоні ім. М. Щорса поблизу Києва.
Збанацький, Ю. Таємниця Соколиного бору. Літо в Соколиному : повісті / Ю. Збанацький. – К. : Веселка, 1971. – 495 с. Книга сповнена суворої романтики партизанської боротьби з фашистськими загарбниками.
 Ці та багато інших книг Ви зможете отримати  у філії обслуговування юнацтва ( м.Чернівці , вул.Головна14, Головна,128)