Альбер Камю ( 7 листопада 1913, Мондова (зараз Дреан) — 4
січня 1960, Вільблевен) — французький романіст, філософ, публіцист, один із
лідерів філософсько-мистецького напрямку екзистенціалізму. Лауреат Нобелівської
премії з літератури 1957 року.
А. Камю став відомим як автор «Стороннього» та «Міфу про
Сізіфа», що побачили світ у 1942–1943 рр. Ці твори були сприйняті як
екзистенціалістські, в їх основі є твердження абсурдності буття, уявлення про
світ як про царство хаосу і випадковості. У 1944 Камю пише роман «Чума», який став основною книжкою про фашизм. У
цьому романі фашизм виступає як символ метафізичного зла. В ньому присутній прихований
абстрактно-символічний пласт, який дозволяє тлумачити "Чуму" як
роман-притчу про людське існування загалом. У "Чумі" Камю розвиває
екзистенціалістські мотиви своїх попередніх творів: абсурдність буття, свободу
людини, її вибір перед лицем смерті — і доходить висновку, що "є більше
підстав захоплюватися людьми, аніж зневажати їх".